Це важко, але можливо. Допомогти в такій ситуації може лише любляча близька людина. Ті, хто намагаються допомогти алкоголіку, щоб вирішити якісь свої проблеми (наприклад, житлові), нічого не досягнуть. Одного кохання також недостатньо, щоб допомогти позбавитися важкої залежності, необхідно ще знати, що треба робити. Оскільки буває, що найсильніше і найблагородніше людське почуття у цій ситуації змушує родичів алкоголіка створювати неправильний стереотип відносин із ним. У результаті вони лише сприяють розвитку алкоголізму і самі стають співзалежними. Сьогодні лікування алкоголізму у Вінниці проводиться дуже ефективно. Сюди їздять з усього світу!
Традиційна роль, яку виконують родичі алкоголіків, найчастіше дружини – роль «няньки». У класичному варіанті «нянька» робить все можливе та неможливе, щоб сім’я залишалася на плаву, а оточуючі не здогадувалися про наявність алкогольної проблеми. Вона забезпечує сім’ю, підтримує порядок у будинку, виховує дітей, причому це виховання також має свої особливості: діти змалку привчаються не виносити «сміття з хати». Відносини з п’є «половиною» у «няньки» залежать від стану, в якому ця «половина» знаходиться. Під час запою «нянька» доглядає алкоголіка: знаходить його в тих місцях, де він п’є, і приводить додому; дзвонить на роботу і каже, що він захворів; намагається нейтралізувати його агресію, часто терплячи при цьому побої та образи; годує та обпрає його.
Під час тверезого періоду «нянька» може продовжувати опікуватись і ублажувати алкоголіка, сподіваючись таким чином утримати його від запою, а може навпаки, ніби відіграючись, навантажувати його різними справами та обов’язками. В обох випадках через якийсь час розвивається черговий запой і все починається спочатку. Такий циклічний алгоритм відносин може існувати як завгодно довго. Мало того, що «нянька» своїми діями лише посилює розвиток алкоголізму, — зрештою, вона сама вже не може жити інакше. Ось чому так часто дружини алкоголіків, виходячи заміж повторно, знову обирають собі у супутники життя п’яниць чи наркоманів.
Як же будувати свої стосунки з людиною, якщо вона страждає на алкогольну хворобу?
Загальне правило для всіх родичів, незалежно від того, хто у них хворий – чоловік, дружина, батько, мати, син, дочка, – не робити нічого такого, що сприяє розвитку залежності. Це означає таке:
Свої проблеми людина, яка п’є, повинна вирішувати сама
Вже коли він їх сам собі створює, нехай сам і вирішує. Інакше він не матиме бар’єру перед черговим п’янкою, оскільки він сподіватиметься на вашу допомогу. Іноді доходить до абсурду: чоловік пропив весь «сімейний котел», у будинку нема чого, а дружина бігає по знайомих, позичає гроші, щоб сплатити борги чоловіка, які він наробив під час запою.
Не треба дзвонити алкоголіку на роботу і говорити, що він тяжко та раптово захворів. По-перше, обманювати погано, не подавайте дітям поганий приклад; по-друге, після двох-трьох таких дзвінків вам просто ніхто не повірить і з вас, як мінімум, тихо посміюватимуться; ну а по-третє, сьогодні ви його врятуєте від простої прочухана, яка, можливо, його б зупинила, а завтра він зап’є ще сильніше і, зрештою, втратить роботу.
Цілком неприпустима ситуація, коли жалісливі родичі самі купують спиртне, щоб похмелити алкоголіка. З таким самим успіхом можна пропонувати близькій людині наркотики або якусь іншу отруту.
Необхідно нарешті усвідомити: алкоголізм – хвороба, а лікування не завжди буває приємним та безболісним.
Якщо, наприклад, у людини десь на тілі утворився гнійник, то його можна ховати під одягом, поливати дезодорантами, щоб не було запаху, створити людині тепличні умови, щоб вона менше рухалася і не відчувала болю. У результаті все це призведе до розвитку сепсису та смерті. Якщо ж, незважаючи на біль, розкрити гнійник, проколоти курс антибіотиків, хоча це теж досить болісно, то велика ймовірність того, що людина видужає.