7 причин, чому заучувати вірші напам’ять корисно
«З усіх мистецтв перше місце утримує за собою поезія», — писав Кант в «Критиці здатності судження». А вчені давно довели, що заучувати вірші напам’ять корисно для мозку і загального розвитку особистості. Читати ви можете тут gumoreska.in.ua.
Ось кілька причин:
1. Коли людина вчить вірші, то він синхронізує свій мозок з образом думок геніїв. Людина запам’ятовує обертів. Мова таку людину стає більш афористично і розвиненою.
2. Збільшується здатність до запам’ятовування інформації — стає легше вчити іноземні мови! Це пояснюється тим, що наша пам’ять піддається тренуванню — як і м’язи.
3. Мислення стає яскравим і образним, розвивається здатність до створення асоціацій, що допомагає в творчості і в повсякденних завданнях.
4. Тренується почуття ритму.
5. Йосип Бродський, змушуючи своїх студентів вчити вірші напам’ять, говорив, що кожне вивчений вірш можна вважати своїм. Коли ви знаєте вірш напам’ять, ви можете використовувати його в потрібних ситуаціях, а також воно стає частиною вас.
6. Коли вам нудно, ви можете замість безглуздого читання новин або інтернет-серфінгу згадувати завчені вірші, які, безсумнівно, додадуть вашій повсякденності чарівність і допоможуть тримати в тонусі пам’ять.
7. Розширюється кругозір і словниковий запас!
Мудрі чотиривірші Омара Хайяма, видатного перського поета і мислителя XII століття, займають особливе місце в скарбниці світової культури. Його рубаї цитують всі, хто любить влучне слово від тамади на пишне весілля в навченого життям відлюдника-письменника. Протягом багатьох століть вони привертають цінителів витонченого своїм дорогим словесним огранювання. У філігранному чотиривірші Хайяма вміщується весь життєвий досвід людини, відображені міркування будь-якого мислячого душі: веселий суперечка з Долею і сумний діалог з Вічністю. Хайям зробив жанр рубаї широко відомим, довів цю поетичну форму до досконалості і залишив нащадкам вічне послання, наповнене рідкісної свободою духу. Вірші Тараса Шевченка для дітей також можете прочитати.
Ця книга — дорогоцінний трофей істинного бібліофіла. Кожну його сторінку можна розглядати не поспішаючи, зі смаком. На порцелянової поверхні паперу народжуються найтонші арабески перського шовку — немов спогад згадка про тих золоті часи, коли мистецтвом іменувалися тільки шедеври, а мудрість життя вміщувалася в чотири поетичні рядки.